Хто сьогодні не знає, що таке сімейна фотографія?
Нині, на жаль, вона більше в телефонах, а раніше не було жодної хати, жодної квартири, де б сімейні фото не висіли на стінах.
Сімейна фотографія це не просто прикраса і не просто традиція.
Фотографія взагалі — це універсальна мова, що дає змогу передавати інформацію та повідомлення людям будь-якої національності і головним чином передавати інформацію в майбутнє. Фотографія — це документ нашої історії. Кожен може подивитися на фотографію і зрозуміти її значення або зазнати її впливу.
Сімейна фотографія — це різновид фотографії, на якій зображені люди та окремі члени сім’ї, до якої можуть входити батьки, їхні діти, онуки, тітки, дядьки та двоюрідні брати і, звісно ж, друзі. Виходячи зі свого досвіду скажу, що цьому жанру сьогодні дуже мало приділяють увагу і дуже навіть може бути, це комусь політично вигідно.
Фотографія може надихнути когось, змінити чиїсь погляди, похитнути чиїсь ідеали, навчити і надихнути інших на дії тощо. Вони можуть викликати найпотаємніші емоції природних видів, такі як страх, тривога тощо. Фотографії впливають не тільки на особисте життя. Вони також можуть вплинути на громадськість. У важкі часи ваші сімейні саме сімейні фотографії можуть втішити і зцілити.
Хибні уявлення, що хороші сімейні фотографії може зробити тільки професійний фотограф. Це те саме, що сказати, що хороший борщ може приготувати тільки професійний кухар.
Досить — просто відчувати і любити тих, кого ти знімаєш. Згоден, що з професійною технікою виходитимуть якісніші технічно фотографії, але чи виходитимуть вони більш емоційно-зарядженими, ціннішими, ніж зроблені своїми рідними? Буває, я чую, як хтось із гордістю каже — це фото зробив мій батько.
Сімейна фотографія — це історія, яку передає зображення, це настрій, що змушує нас думати.
Для будь-якої країни інститут сім’ї дуже важливий. І погано, коли в державі про це забувають.
Де б я не був, я проповідую всім любов до сімейної фотографії. І не тому, що я фотограф, а тому, що знаю яку силу вона має.
Раніше люди розмовляли з портретами, що висіли на стінах, вони віталися з ними, навіть молилися разом із ними. Люди до сьомого коліна пам’ятали своїх родичів і переживали за них. А зараз усе в чорній коробочці, або в альбомі, який лежить у шафі, і дістають його тільки тоді, коли хто-небудь приїхав у гості або хтось помер…
Слава Богу там, де я буваю, багато батюшок підтримують мої погляди на сім’ю і дозволяють знімати сімейні фото в храмі. Аби це не заважало б богослужінню і молитві тих, хто в храмі. Сімейна фотографія в храмі чи на подвір’ї біля храму це ще і історія церкви, історія конкретного приходу.
Батюшка Василь якраз із таких. Зібравши з різних зйомок сімейні фото замовили їх роздрукувати у Фотокнига плюс.
Основу склали мої фото і фото мого давнього товариша Валерій Куртаніча, у якого вся сім’я пропагую християнську любов і надію його сторінка у фейсбуці https://www.facebook.com/kurtanich.valeriy
Його вірна дружина завжди поруч і завжди надихає, інколи навіть сам знімає сюжети і жалко що інколи! Треба частіше!
Слава Богу, що є ще в Україні люди, які розуміють, що таке сімейні цінності. Віддрукували дуже на високій якості і ще надали знижку на друк, по суті, теж зробивши зі свого боку подарунок найпростішим українцям.
Для парафіян це був сюрприз. Коли зайшли в трапезну, а на стінах їхні фото.
І батюшка каже, що кожен може взяти фото, де він зображений собі на пам’ять. Треба було бачити емоції людей. Я не зможу описати їх.
Я просто продовжуватиму знімати!
Адже, судячи з настрою, це не остання така виставка!
Даруйте людям радість. Це куди цінніші подарунки, ніж матеріальні.
Відплати, Господи, кожному, хто допомагає іншим, сторицею! Дай здоров’я і благоденство, захисти від ворогів видимих і невидимих і зігрій їхні сім’ї благодатним вогнем Божественної любові.
Знімайте сімейні фотографії. Зберігайте не перекручену історію своєї родини і свого народу.
Знімайте з любов’ю! І робіть фото не менше ніж 15 на 20 см. Щоб без окулярів і втиків можна було роздивитись усі деталі і згадати все.
Я впевнений на 100 відсотків, що якщо би при розгляді судових справ про захоплення храмів пред’являли фото прихожан, як докази можна було би з впевненістю доводити, що багатьох підписантів сумнозвісних протоколів про перехід з однієї конфесії в іншу ніколи в храмі не було. Але то до цїєї події не відноситься…
Залишайте майбутнім поколінням свою енергію, свої емоції, свою унікальну історію, свої традиції.
А ми допоможемо надрукувати.
