Сьогодні поздвонили друзі і забрали мене з собою відвідати під Києвом ентографічний комплекс «Українське село».
Мені стало цікаво, бо давно вже не знаю куди поїхати з тим чи іншим замовником, щоб зробити гарний фото репортаж.
Ластівка домчала нас туди за 20 хвилин. Машин було таки багатенько, що не віщувало на перших порах спокою.
Та коли переступили поріг воріт комплексу настрій покращав. Віяло прохолодою і смачними стравами….
Нам повезло, бо екскурсію проводив господар комплексу Володимир Дмитрович, і вже з перших кроків я зрозумів що маю справу з закоханим у свою справу спеціалістом.
Раніше я знав Бондаренка як депутата, а тепер переді мною був знавець української ентографії історії і культури.
Чого я тіко не надивився! Які цікавинки послухав!
Зайшовши до хати з Полтавщини я відчув запах свого дитинства! Майже така ж хата була в мого прадіда!!! Зараз на жаль таких не має. На жаль ми все більше і більше перетворюємося на американців….. А в сільській хаті взимку було тепло, а літом прохолодно і не треба було ніяких конденціонерів! Абсолютно натуральні природні будівельні матеріали, з яких будували хати теж були розраховані на комфортне екологічно чисте життя людей, а не збільшення витрат на команальні платежі…
Щиро дякуємо пане Сергій за вашу працю. Вона дійсно допомагає людям.
Гарні, соковиті фото і гарна розповідь про дуже цікаве місце.
На жаль, мало держава опікується ентузіастами, що піднімають культуру в селах, сворюють робочі місця, популяризують українську культуру і побут.
Спасибі і Вам, Володимир Дмитрович, за те, що з великою любов`ю до українського створили на пустирі унікальний комплекс-музей, не дали згнити і пропасти багатьом пам`яткам культури.
Здоров`я і наснаги! Обов`язково поїдемо!
Отличное путешествие!! Я не украинец и может потому мне всё это ещё более привлекательно)) Достойно и красиво!
Чудесное место! Великолепно!
Яке ж щастя, що знайшлися люди, які втілили і доглядають українські історичні цінності!
Так є у багатьох країнах Старого світу.
Я також пам’ятаю моє босоноге дитинство у селі,і себе хлопчика-міщука.
Старший брат(двоюрідний)Микола Волошин упіймав жука оленя-рогача, приніс до нашого авто(ми вже їхали)
і сказав похмуро: На! Відвези.Покажеш своїм київським дикунам!
Хлопці Ви робите важлву справу…Гарно!
Удивительный уголок истории. По-настоящему завидую нашим предкам, которые досконально всё учитывали в своей жизни. Хочется что-то перенести в свой компьютерно-бесшабашный век и аккуратно расставить по полочкам. Только тогда в наших сердцах восстановится любовь и спокойствие. Спасибо за репортаж. Показал его всем своим сотрудникам и все были в восторге!!!!!
Рад увидеть Николая Подрезана в этом прекрасном уголке,где с любовью сохранено самое сокровенное:культура нашего государства.Уверен,что это место будет интересно всем,кто там побывает,особенно гостям из-за рубежа.
Спасибо за фотоэкскурсию и интересные комментарии. Удачи и творческих свершений!
Ах, какая прелесть, Коленька! Долго не работал комп, и я только что увидела всю эту красотищу. Потрясающе!!! Просто душа радуется! Храните это все — это настоящие сокровища!