Нещодавня поїздка до Бердичова надихнула мене на створення нової фотосерії під назвою «Зміна». Ці фотографії – це спроба відобразити звичайних людей, тих, хто, незважаючи ні на що, тримає на своїх плечах Україну. Завдяки їхній титанічній праці наші лікарі можуть надавати медичну допомогу, а наші діти мають можливість навчатися хоча б до закінчення одинадцятого класу. Це люди, робота яких не видно на перших шпальтах газет, не висвітлюється у глянцевих журналах, чиї імена не фігурують у списку найвпливовіших персон. Це робітники, фермери, вчителі – стовпи суспільства, які непомітно підтримують його існування.
Сьогоднішній світ, на жаль, перевернуть із ніг на голову. Бути робітником, чесно заробляти життя своєю працею – колись вважалося престижним.
Зараз престиж набуває ознаки криміналу. Парадоксально, але, мабуть, найпоширенішою професією в Україні сьогодні можна назвати «шахрай». Інформаційний простір переповнений зображеннями, які відображають цю спотворену реальність: фотографії повій, продажних політиків і тих, хто їм служить, створюють гнітючу картину. Цей потік зображень найчастіше затьмарює решту, створюючи ілюзію, ніби доброта і чесність – це анахронізми.
Та я вірю, що колись усе зміниться. Я сподіваюся, що знайдуться сміливі люди, які зламають хребет цій системі, яка перетворила цілу націю на рабів. Знайдуться ті, хто кине виклик корупції та беззаконню, хто змете національних клоунів та глистів, які загнали свій народ у жахливе рабство.
Може тоді, коли ця боротьба завершиться перемогою, мої фотографії «Зміни» набудуть нового сенсу. Вони стануть свідченням того часу, коли на цій благословенній Богом землі жили прості люди, не зламані обставинами, люди, які цінували кожен сонячний промінь, кожну мить життя, незважаючи на всю тяжкість випробувань, що випали на їхню частку.
Це фотографії не лише про важку реальність, а й про стійкість духу, про надію на світле майбутнє, яке обов’язково настане. Вони будуть нагадувати майбутнім поколінням про те, що навіть у найтемніші часи були люди, які зберегли свою людяність, свою віру та свою любов до життя.
Це історія про виживання, про стійкість і надію на зміни — історія, яку необхідно пам’ятати і передавати з покоління в покоління, це документи епохи, наочне свідчення сили духу українського народу.