23 лютого 2022 року я ще не знав, що ранком почую: «Війна!»
Запрошений на форум жінок священників я купався у їх посмішках, насолоджувався атмосферою пануванню любові і турботи один до одного. На форумі були присутні матушки з усієї країни. І хоча говорили вони, хто на російській мові, хто на українській, хто навіть на своєму діалекті, всі їх думки були про одне — любов до Бога, любов до ближнього, про розвиток країни і виховання дітей. Дуже багато прозвучало гарних ініціатив, багато гарних і плідних пропозицій. Всі думали лише про майбутнє і розвиток.
Форум був дуже гарно організований, за що величезна вдячність всім-всім, хто забезпечував організацію, приймав і годував учасників.
А ранком ми прокинулися і життя змусило нас жити по інших законах.
24 лютого стало днем агресії проти розуму.
Сьогодні, якраз три місяці, коли українці почали жити в іншому вимірі. Три місяці, коли багато у кого світ поділився на біле і чорне, на добро і зло.
Христос прийшов, даруючи людям надію та радість. Як Господь зумів перемогти смерть, так і ми повинні прагнути перемоги у своїх душах страху, гнали сумніви, гнати злість з сумом.
Згадайте сьогодні у молитві всіх, хто вже пішов у Небесні Світи, простіть всі гріхи тих, хто зробив вам боляче
Воскресіть надії забуті в серці, разом з Господом нашим і йдіть, даруючи людям турботу, тепло та увагу, а життя своє наповнюйте любов’ю. І тоді у вашому домі завжди буде радість та щастя.
На порозі Великодня, вірю, що Господь сам управить церковні розколи і злікую язви на тілі.
Вірю, що на цю благословенну землю прийде довгоочікуваний мир, прийде час, коли розум і праця на благо людей будуть у ціні і пошані.
Вірю, що повернуться до своїх домівок всі родини, що вимушено залишили свою оселі. Вірю у реальну відбудову не тільки зруйнованих садиб, але і самого життя.
Вірю, що всі напрацьовані ідеї не згаснуть і будуть служити людям на користь.
вірю, що прийде час, коли я поїду Україною з бригадою фотографів, знімати радість людську, знімати історії кохання, історії побудови храмів, відродження праці на землі во славу Господа.
Дай Бог, щоби святкові дзвони наповнювали душі нашого народу і всіх православний в усьому світі, радістю і світлом, надією та вірою в чудеса Господні.
Відкрийте серце Господу і нехай він завжди буде з вами, роблячи життя світлішим і кращим.
Впустіть в свої серця мир і злагоду!
Світлої Пасхи Христової!
********************
23 февраля 2022 года я еще не знал, что утром услышу: «Война!»
Приглашенный на форум женщин священников я купался в их улыбках, наслаждался атмосферой владычества любви и заботы друг к другу. На форуме присутствовали матушки со всей страны. И хотя говорили они, кто на русском языке, кто на украинском, кто даже на своем диалекте, все их мысли были об одном — любви к Богу, любви к ближнему, о развитии страны и воспитании детей. Очень многое прозвучало хороших инициатив, много хороших и плодотворных предложений. Все думали только о будущем и развитии.
Форум был очень хорошо организован, за что огромная благодарность всем, кто обеспечивал организацию, принимал и кормил участников.
А утром мы проснулись, и жизнь заставила нас жить по другим законам.
24 февраля стало днем зла против разума.
Сегодня как раз три месяца, когда украинцы начали жить в другом измерении. Три месяца, когда у многих мир поделился на белое и черное, на добро и зло.
Христос пришел, даря людям надежду и радость. Как Господь сумел победить смерть, так и мы должны стремиться к победе в своих душах страха, гнали сомнения, гнать злобу с грустью.
Вспомните сегодня в молитве всех, кто уже ушел в Небесные Миры, простите все грехи тех, кто сделал вам больно
Воскресите надежды забытые в сердце, вместе с Господом нашим и идите, даря людям заботу, тепло и внимание, а жизнь свою наполняйте любовью. И тогда в вашем доме всегда будет радость и счастье.
На пороге Пасхи верю, что Господь сам управит церковные расколы и исцелю язвы на теле.
Верю, что на эту благословенную землю придет долгожданный мир, придет время, когда разум и труд во благо людей будут в цене и уважении.
Верю, что вернутся в свои дома все семьи, вынужденно покинувшие свой дом. Верю в реальное восстановление не только разрушенных усадеб, но и самой жизни.
Верю, что все наработанные идеи не погаснут и будут служить людям на пользу.
верю, что придет время, когда я поеду по Украине с бригадой фотографов, снимать радость человеческую, снимать истории любви, истории построения храмов, возрождение труда на земле во славу Господа.
Дай Бог, чтобы праздничные колокола наполняли души нашего народа и всех православных во всем мире, радостью и светом, надеждой и верой в чудеса Господни.
Откройте сердце Господу, и пусть он всегда будет с вами, делая жизнь светлее и лучше.
Впустите в свои сердца мир и согласие!
Светлой Пасхи Христовой!
Не надо бояться густого тумана,
Не надо бояться пустого кармана.
Не надо бояться ни горных потоков,
ни топей болотных, ни грязных подонков!
Не надо бояться тяжёлой задачи,
а надо бояться дешёвой удачи.
Не надо бояться быть честным и битым,
а надо бояться быть лживым и сытым!
Умейте всем страхам в лицо рассмеяться, —
лишь собственной трусости надо бояться!
Стихи ©Евгений Евтушенко
